Постлактаційна депресія

А що, якщо я скажу, що жінка після завершення грудного вигодовування може відчувати сум, тугу, і навіть стан схожий на депресію?

Навіть якщо вона дуже-дуже хотіла завершити ГВ!

Це правда, такі відчуття дійсно можуть бути.

Постлактаційна туга або постлактаційна депресія в моїй практиці зустрічається відносно часто.

Іноді здається, що вже скоро закінчу ГВ — і буду вільна як птаха!

А на практиці почуття зовсім інші…

Деякі мами виявляються морально не готовими до того, що вони більше не будуть прикладати до груді малюка.

Особливо, якщо в якийсь момент дитина почала поводити себе щодо груді інакше, ніж очікувала мама.

Наприклад, ви сказали, що не дасте цицю, тому що в ній закінчилось молочко. І очікували, що дитина засмутиться.

А дитина просто розвернулася і пішла собі гратися 😳

«Всмислє?!» - думаєте ви.

Або ж коли прикладання для вас було дуже-дуже важливим, чуттєвим, вразливим моментом єднання з дитиною. І ви усвідомлюєте, що цього більше вже не буде ніколи. Принаймні, з цією дитиною.

Може бути і так, що глибокий сум виникає від того, що ви поки що ще не усвідомили, чим ви ще є цінною для дитини, окрім грудного вигодовування.

А ще може бути так, що гормональні зміни в організмі, які відбуваються під час завершення лактації, теж вносять свою лепту.

Що ви можете відчувати:

▪️сум;

▪️дратівливість;

▪️різкі зміни настрою;

▪️почуття провини перед дитиною;

▪️почуття, ніби ви більше не потрібні;

▪️почуття нікчемності;

▪️втрата інтересу до звичної діяльності, яка раніше приносила радість;

▪️загострення почуття втоми;

▪️проблеми зі сном, навіть якщо дитина спить всю ніч.

Загалом, такі почуття є нормальними. Тому що ви переживаєте новий етап у взаємодії з вашою дитиною.

І іноді завершення грудного вигодовування може сприйматися як втрата.

І проживатися за тими ж етапами як проживається втрата:

1 заперечення (ігнорування);

2 гнів (роздратування);

3 компроміс (торг);

4 депресія (туга);

5 прийняття (переосмислилення).

При цьому нормальним також є те, що якісь етапи ви будете перескакувати, якихось не помічати, а також повертатися з одного на інший етап декілька разів.

Такі почуття можуть супроводжувати вас протягом 1-2 тижнів після закінчення лактації - грудного вигодовування чи зціджування.

Якщо ці почуття та емоції не порушують ваше загальне самопочуття фізичне та психологічне, і ви відчуваєте в собі сили справитися з ними — чудово!

🚩Але в тому випадку, якщо ви помічаєте, що в цьому стані не здатні піклуватися про себе та про дитину, у вас є постійне відчуття безнадії, порожнечі або думки про самоушкодження — це дзвіночок про те, що потрібно обов’язково звернутися до спеціаліста.

Таким спеціалістом має бути психотерапевт та/або психіатр.

Або, наприклад, ви можете почати з психотерапевта. А у разі потреби фахівець скерує вас і до психіатра, якщо буде бачити необхідність додаткової медикаментозної корекції вашого стану.

Міністерством охорони здоров’я України для лікування депресії затверджені наступні психотерапевтичні напрямки (наказ МОЗ 2118 від 13.12.23):

1 когнітивно-поведінкова терапія;

2 діалектично-поведінкова терапія;

3 EMDR;

4 гештальт-терапія;

5 схема-терапія;

6 емоційно-фокусована терапія;

7 логотерапія/екзистенційна терапія;

8 майндфулнес-базований підхід

та ще деякі інші.

Але саме ці напрямки, як на мене, є найбільш розповсюдженими в Україні.

Розкажіть в коментарях, чи були у вас схожі почуття при завершенні лактації?

Можливо, зі старшими дітками або ви зараз перебуваєте в процесі завершення.

А також поділіться цим постом з друзями та знайомими. Попереджені - значить озброєні 💪

Ну а якщо почуття провини перед дитиною — це те, на чому ви себе ловите відносно часто. Не обов’язково під час завершення лактації. То у мене є чудовий психологічний вебінар «Почуття провини та сорому в материнстві».

Його вартість 602 грн. Можна оплатити частинами без додаткових відсотків для вас.

Ось тут деталі https://www.gv-v-radist.com.ua/provyna